Непомітно пролетіло коротке північне літо. Промайнула яскрава золота осінь. Раптово завітала і міцно взяла в свої обійми довга холодна зима. Спочатку насипала великі кучугури снігу, замела всі дороги і стежки, обліпила дерева казковим інеєм. Потім вдарили морози. Ставало дедалі холодніше. А коли наблизились новорічні свята, стовпчик термометра показував мінус 41 градус за цельсієм.
Вийдеш на вулицю, а вдихнути повітря неможливо, доки до вуст не піднесеш рукавичку. Учні в школу не ходять, машини не заводяться, тільки подекуди з’являються одинокі перехожі. За те, коли стане мінус 30, здається, що вже зовсім потепліло.
Ось така на півночі зима. І дорослі, і малі з нетерпінням чекають новорічно-різдвяних свят. У дітей – канікули, а в дорослих теж 10 днів вихідних.
У недільній християнській школі щороку ретельно готуються до цих днів. Є хороша можливість відвідати дитячі будинки для сиріт, пансіонати для інвалідів та пристарілих. Потрібна програма та подарунки.
Батьки теж стараються придбати і покласти під ялинку те, про що мріють їхні діти. Оленці мама подарувала дуже гарну ляльку, одягнену в чудовий дорогий одяг. На білому волоссі красувався миловидний капелюшок, а з під довгого кружевного плаття виглядали перламутрові туфельки. Сашко отримав нову гітару і був на сьомому небі від щастя.
На останньому занятті перед канікулами вчителька недільної школи запропонувала підготувати на свято Різдва Христового подарунки для Ісуса. Кожен учень повинен був сам придумати, чим порадувати Господнього Сина. Зрозуміло, що девізом був вірш із Біблії: «Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили (Матв. 25:40).
Настали канікули. Спочатку запросили учнів молодших класів у театр, де своїми силами підготували виставу «Снігова королева», а потім відвідали «теплий дім» для сиріт. Там усіх пригощали цукерками, горішками, яблуками та мандаринами. Хлопчики отримали машинки, а дівчаткам роздавали метелики і ляльки. Всі були дуже задоволені і щасливі.
Раптом Оленка помітила, що у куточку, повернувшись лицем до стіни, тихенько плакала маленька сирітка. Худеньке тільце здригалося, а сльози безутішно капали на підлогу. Вона часто схлипувала, кулачками витираючи очі.
Оленка підійшла, обняла крихітку і запитала, чому вона плаче. Та відповіла, що дуже хотіла ляльку, але їй не вистачило. Після цих слів дівчинка ще дужче заридала. Здавалося, що то була остання краплина, яка зробила її життя невимовно важким і безрадісним.
Серце Оленки пройнялося болем і співчуттям. Вона старалася потішити сирітку, але нічого не допомагало. В думках просила поради в Ісуса Христа. Дух Святий торкнувся її серця. Олена була на все готова заради того, щоб потішити цю одиноку нещасну дівчинку. Вона міцно пригорнула її до себе, і слова самі злетіли із вуст: «Не плач, через десять хвилин я принесу тобі свою ляльку!»
Оленка жила недалеко від інтернату, тому незабаром стояла з подарунком у руках. Радощам сирітки не було меж. Вмить вона перестала плакати, обіймаючи і цілуючи ляльку. Вона забула все своє горе і вже не звертала уваги ні на Оленку, ні на вихователів, котрі спостерігаючи за дітьми, тихенько витирали сльози радості. А Оленка відчула неабияке задоволення від того, що вчинила так, як написано в Біблії. Вона тихенько прошепотіла: «Ісус, це Тобі подарунок на День народження!»
Сашко щодня грав на гітарі. Він вирішив свій клас поздоровити з Різдвом Христовим. Розповісти про те, як народився Божий Син, заспівати християнських пісень. Ні вчителька, ні учні не знали, що Саша грає на гітарі. І ось на свято він прийшов з гітарою: «Нині радість стала, яка не бувала..» Коли прозвучали перші акорди, всі затихли і затамували подих. Бадьорий голос маленького благовісника розчулив усіх. Присутні просили, щоб він співав, і Сашко з задоволенням славив Господа. Відповів на всі запитання, від душі виконав ті псалми, які знав.
Вчителька слухала, Дух Святий торкався її серця. Не так давно у Сашка були великі проблеми. Його тато часто приходив додому п’яний, бив маму, знущався над дітьми, а згодом десь повіявся у світ. Хлопчик боляче переживав ситуацію, та коли почав відвідувати недільну школу, ожив, заспокоївся і дуже змінився. Христос потішив його, наповнив серце живою вірою. Радість спасіння, надія на краще відобразилися у співі і захопили слухачів. Все пройшло чудово.
Повертаючись додому, Сашко подякував Богові за перше євангелізаційне зібрання. Піднявши очі до Неба, промовив: «Ісус, прийми! Це мій подарунок Тобі на День народження!»
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 13 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
