Бог небеса закроет чёрной тучей
Иль белые приносит облака,
Он Всемогущий, Мудрый и Могучий,
В природе всё творит Его рука.
Ему глубины тёмные подвластны
И в ярком свете неба высота,
Творенья Божьи дивны и прекрасны,
В них для души и глаза красота.
Бог управляет небом и землёю
И будет ими управлять вовек,
Наполнить хочет верою живою,
Познал Его чтоб каждый человек.
Являет Бог Себя через творенья,
В ночи Он – в звёздах, в ярком солнце днём,
Чудесный мир, источник вдохновенья,
Частичкой каждой говорит о Нём.
Творец Бог в нас, всегда Он с нами рядом,
Хоть в небесах Божественный чертог,
Внимательным смотреть лишь надо взглядом:
Везде в Своих твореньях Сущий Бог.
Анатолий Болутенко,
г. Гродно, Беларусь
Родился в 1936 году в Беларуси, 37 лет прожил в Украине, в том числе, 31 год в городе Львове, теперь живу в Беларуси, в городе Гродно.
Прочитано 9205 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4,8
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Отлично! В творении Божьем и вдохновение и познание Его величия.
Благословений! Комментарий автора: Премного благодарен, брат Ионий,
И новой встрече я безмерно рад,
Всегда тепло от дружеских ладоней,
Когда любовью переполнен взгляд.
Спасибо за огромное вниманье,
Ваш отзыв для меня неоценим,
Всегда есть между нами пониманье,
Когда Господни истины храним.
Марина
2006-05-22 21:43:12
Анатолий я просто благодарю Господа за такой чудесный дар, который ОН вам дал.
Ваши стихи всегда наполнены мудростью, великолепием и славой нашего Творца и Владыки Неба и Земли Господа Бога.
Благословенний вам и вдохновений.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
